Спірні факти про Google

Компанія Google продовжує залишатися одним із найдивніших явищ інформаційної епохи і, відповідно, залучати до себе загальну увагу. А де увага – там неминуче з’являються різноманітні слухи. Наскільки ці слухи правдиві – невідомо, але левова частка правди у них все-таки є.

Назва. За офіційною версією, творці пошукової системи хотіли проіндексувати гугол (“googol” – 10 у ступені 100) веб-сторінок. Однак сайт із такою назвою виявився зайнятий з 13 квітня 1995 року, от і довелося видозмінити на “Google”. Ну а за версією неофіційною, автори пошуковика просто помилилися в написанні математичного терміна: орфографічного словника під рукою не виявилося, а на з’ясування лінгвістичних тонкостей часу не було. 

Зовнішній вигляд. Спартанський, м’яко кажучи, вид головної сторінки Google зовсім не є якоюсь особливою знахідкою творців ресурсу. Просто Пейдж і Брін хоч і були гарними програмістами, але зовсім не знали мови розмітки HTML (та й хто його особливо знав у ті роки?). Зараз у це складно повірити, але розробники довгий час навіть не могли зробити кнопку “Submіt”, і відправити пошуковий запит можна було, лише нажавши клавішу Enter на клавіатурі. Так що перші місяці стартова сторінка Google складалася з одного лише пошукового рядка. А коли в компанії з’явилися HTML-кодери, якраз стало досить популярним слово “юзабіліті” – і головну сторінку вирішили залишити практично без змін.

Розгублені тестери. З попередньою історією прямо зв’язана і ось ця. На другий рік існування Google інтерфейс пошуковика було вирішено протестувати на юзабіліті. І отут почалися казуси. Запрошені тестери завантажували сторінку, після чого просто сиділи й мовчки дивилися на неї. Через якийсь час співробітники Google здивовано запитували – мовляв, що трапилося? Стандартною відповіддю тестерів було: “Я чекаю, коли завантажиться все інше”. Проблему вирішили, вставивши в кінець сторінки як своєрідний маркер повідомлення про копірайти. А незабаром до нестандартного дизайну Google звик увесь світ.

Пошта. Поштовий сервіс Gmaіl протягом двох років “виконував обов’язки” внутрішньої (службової) пошти Google. За цей час психологи компанії визначили 6 типів користувачів електронної пошти, що дозволило створити Gmaіl в його нинішньому вигляді як універсальне рішення для всіх. Цікаво, що в Google дотепер не хочуть розкривати секрету, які ж шість типів користувачів вони виділили.

“Мені пощастить”. Оригінальна кнопка “Мені пощастить” (“І’m Feelіng Lucky”) практично ніким не використовується. Дійсно, кому потрібна функція, що відправляє користувача прямо по першому знайденому посиланню, не показуючи інших результатів пошуку. Однак опитування відвідувачів Google показали цікаву річ: ця кнопка їм дуже подобається. Після деяких міркувань її вирішили залишити.
20% й 5%. При формуванні інтерфейсу кожного із сервісів Google застосовується принцип “20% / 5%”. Це значить, що функцію залишають в основному інтерфейсі сервісу, якщо її використовують не менш 20% користувачів. А якщо яку-небудь функцію застосовують від 5% до 20% відвідувачів сайту, то її включають в “розширені налаштування”. По легенді, такий підхід… просто одного разу приснився Сергію Бріну.

“Могутня купка”. Досвід впровадження на порталі перших сервісів показав, що зовсім невелика кількість тестувальників “з народу” напрочуд точно відбиває звички більшості користувачів. З тих пір всі нові сервіси тестуються досить обмеженим колом людей. Однак, як заявляють у відділі маркетингу Google, загальне вивчення звичок і поводження користувачів ведеться безупинно.

Найбільший успіх. В Google дотепер найефективнішим удосконаленням пошуковика вважають впровадження функції “Dіd you mean…”, що пропонує альтернативний варіант пошукового запиту. Вона з’явилася після введення вдосконаленої перевірки граматики (і завдяки їй). Після появи “Dіd you mean…” поводження користувачів у корені перемінилося: трафік на сайті практично подвоївся. Правда, перед цим розробники довго сперечалися, у яку частину сторінки з результатами пошуку краще вмонтувати нову функцію. У підсумку встановили її в нижній частині сторінки, прямо під результатами.

Робота на себе. Розробникам Google не просто дозволяється, а навіть настійно рекомендується використовувати 20% робочого часу на свої персональні проекти. Так талановитим співробітникам дають можливість задовольняти власні амбіції за рахунок компанії. Як результат такої політики, на світ з’явилося багато сервісів, найвідомішим з яких став Google News.

Сервіс онлайнових співтовариств Orkut належить Google, хоча він зовсім не схожий на всі інші сервіси компанії. Тим часом, Orkut користується величезною популярністю в Латинській Америці, особливо у Бразилії. Це найбільш показовий приклад того, що може зробити за 20% робочого часу один-єдиний програміст Google якому надали волю в розробці власного інтерфейсу.

Таємничі зміни. Розробники Google часто вносять дрібні вдосконалення у двигун пошуковика й інтерфейси численних сервісів порталу. Але вкрай рідко повідомляють про зміни користувачам – просто не вважають потрібним. Така от у них традиція…

На Google працює найбільша мережа перекладачів у світі. Це не слух і не фантазія, це чиста правда.